Осадча О.В.

Дніпропетровський національный університет

ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ СИСТЕМИ ВПРАВ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ВМІНЬ АУДІЮВАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Аудіювання вважається одним із самих складних аспектів мовленнєвої діяльності. На жаль, цьому важливому умінню приділяється недостатньо уваги під час навчання. Але відомо, що аудіювання як самостійний вид мовленнєвої діяльності посідає досить важливе місце у життєдіяльності людини. Так із 75% часу суток, коли людина не спить, 45% вона слухає, 30% - розмовляє, 16% - читає, 9% - пише. У навчальному процесі – це основне джерело мовних знань і важливий засіб мовленнєвої практики.

Перед тим, як розробляти систему вправ з розвитку уміння та навичок аудіювання, викладач повинен чітко уявляти психофізіологічні механізми аудіювання. Це механізм антиципації, механізм внутрішнього промовляння, механізм сегментування мовленнєвого ланцюжка, механізм оперативної пам”яті, механізм довготривалої пам’яті та механізм осмислення.

До системи вправ для навчання аудіювання входять дві підсистеми: підготовчі вправи та вправи для розвитку вмінь аудіювання. Підготовчі вправи – це важливий елемент, націлений на удосконалення того чи іншого механізму аудіювання. Так, для тренування механізму сегментування мовленнєвого ланцюжка можна використовувати наступні вправи: розділити речення на фрази; виявити наявність чи відсутність логічних зв’язків понадфразових єдностей; на відрізку мовлення знайти фразу, яка не відноситься до теми; перефразувати структуру; закінчити фразу або речення.

Для тренування слухової пам”яті слід виконувати такі вправи: запам’ятати слова та показати предмети; запам’ятати мовленнєві зразки та показати відповідні ілюстрації; запам’ятати дії та виконати їх; вивчити напам’ять діалог. Для тренування механізму ймовірного прогнозування (антиципації) рекомендовані наступні вправи: виділення у словосполученні головного та залежного членів; заповнення пропущеного компонента фрази; завершення її; прогнозування змісту повідомлення за його назвою; продовження речення або цілого тексту. Для розвитку механізму оперативної пам’яті проводиться повторення фрази із збільшеним обсягом, диктант з одного прослуховування.

Хоча підготовчі вправи становлять не більше 35% у навчанні аудіювання, їх роль дуже важлива. Адже вони формують навички впізнавання та осмислення мовленнєвих структур, створюють слухові образи мовних знаків, привчають прогнозувати форму та утримувати у пам’яті сигнали до їх осмислення. Підбір вправ для розвитку вміння аудіювання повинен здійснюватися у зв’язку із розвитком умінь та навичок інших видів мовленнєвої діяльності. Тобто, доцільно використовувати подібний матеріал для слухання, говоріння, письма та читання. Вправи повинні відповідати наступним рівням розвитку:

1. Впізнавання. На цій стадії студенти повинні мати достатню кількість вправ на впізнавання різних звуків, елементів мовлення, що мають змістове навантаження. Цей рівень передбачає навчання діалогів, які промовляються із достатньо високою швідкістю.

2. Впізнавання та відбір матеріалу без його запам’ятовування. На цьому етапі учні слухають повідомлення та слідкують за розвитком його основного змісту. Бажано, щоб студенти могли переказати або обговорити повідомлення. На більш продвинутому етапі навчання студенти можуть слухати бесіду, в якій приймають учать декілька осіб. Такі дискусії можна прослуховувати неодноразово. Можна використовувати телефонну розмову, що створює додаткову трудність.

3. Впізнавання та відбір матеріалу із короткочасним запам’ятовуванням. На цій стадії учням, як правило, ставлять передтекстові та післятекстові запитання. Потім повідомлення надається ще раз, щоб учні мали змогу перевірити правильність своїх відповідей.

4. Впізнавання та відбір матеріалу із довготривалим запам’ятовуванням. На цій стадії студенти мають слухати будь-який матеріал, який їм подобається: відривки із п’єс, прози, лекцій, доповідей, пісні.

Плануючи урок, викладач повинен ретельно вивчити текст з точки зору його змісту та мовних труднощів. Враховуючи рівень знань кожної конкретної групи, він виділяє слова для попереднього пояснення або повторення, якщо така лексика вивчалася давно. Треба продумати засіб введення лексичних підказок, надаючи їх не ізольовано, а в невеличких контекстах. Справа в тому, що студенти мають найбільші труднощі на початку слухання тексту, при „входженні” в тему доповіді. Подолати ці труднощі допоможе вступне слово викладача. Він повідомляє про що буде йти мова, виділяє сюжетну лінію, викликає інтерес студентів до тексту.

Працюючи вже деякий час над проблемою вдосконалення методів навчання аудіювання студентів-психологів на факультеті психології ДНУ, ми дійшли до висновку, що великий інтерес викликають професійно спрямовані тексти для аудіювання, такі, що містять певну проблему та стимулюють використання знань, отриманих на заняттях з психології. Це можуть бути також окремі „кейси”, аналіз яких потребує знань з психології. Широко використовується перегляд навчальних фільмів з їх подальшим реферуванням або обговоренням.

У зв’язку із тенденцією скорочення аудиторних годин та збільшення годин, які приділяються на самостійну роботу, завдання з аудіювання активно застосовуються при організації самостійної роботи студентів. На початку семестру студенти одержують розробки, які містять пояснення, націлені на зняття мовних труднощів, передтекстові та післятекстові питання, таблиці, які треба заповнити. Деякі невиличкі тексти передбачають написання тейпскриптів, які вимагають точного розуміння тексту, правильного сегментування його. Отже, аудіювання поширює потенційні можливості використання навчального тексту: він стає джерелом інформації за обраним фахом, а також засобом оволодіння іншомовним матеріалом, стимулом для розвитку професійного мовлення.